8.00 І чом мене всі постійно порівнюють з Медведчуком? Що у мене може бути спільного з цим дикуном? Він же все підгрібав під себе: і землю, і ліс, і… А я ось віддаю іншим. Вчора он Петьовці 20 гектарів лісу в Кончі Заспі дав, на минулому тижні на Кріля пансіонат біля Ялти записав, та й брата свого – Івана, також не обділив: колишній військовий аеродром біля Мукачевого на день народження подарував… Ну який же я після всього цього Медведчук? Треба буде у когось запитати про це…

9.30
По дорозі на пасіку заходив до мене гарант. Казав, що якщо питатимуть про нього, то він – у районах. В яких саме - уточнювати не став. Може й спитав би, так Ющенко чомусь назвав мене Віктором Володимировичем. Я зразу уточнив: чи це він часом не Медведчука мав на увазі? Андрійович хвилин двадцять вибачався переді мною. Вже й забув, куди йшов. Добре, що Катя подзвонила. Сказала, що бджоли без нього геть дичіють. Виходячи з мого кабінету, Ющенко назвав мене гарним кризовим менеджером. Цікаво, що мав на увазі?

09:45
Викликав до себе Кириленка. Запитав у нього, хто такий кризовий менеджер. Слава каже: це той, хто постійно каламутить воду. Далі ще щось нагородив про розвал коаліції у парламенті і про Луценка, який звинувачує у цьому мене. Чому? Невдячний. Я його свого часу пригрів, у міліцію запхав, на його ізраїльський паспорт очі закрив. А він… Нещирий якийсь…

10:15
Заходив Зварич. Як завжди шукав свій американський диплом про освіту. Я йому порадив це питання з парламентської трибуни підняти. Але так, щоб усе в одному пакеті було. Вкупі з оцінкою подій у Грузії та виведенням російського флоту з Криму… Мовляв, остання пропозиція БЮТу для збереження демократичної коаліції.

10:45
Дзвонив Турчинов. Ділився своїми враженнями від доповіді Зварича. Каже: в Юлі – істерика. Аби втриматися в кріслі прем’єра, вона готова на все. Лише диплома Зварича ніде знайти не може. Нічого, доведеться їй піти на перевибори. І коли вже люди нарешті зрозуміють, що вона ні на що не здатна. Навіть нікчемний диплом знайти не може…

10:55
Дзвонив Янукович. Вимагав створення широкої коаліції. Клявся шахтою Звягільського, що серед його депутатів є кілька «чисто конкретных пацанов», які за 20 хвилин намалюють Зваричу новий диплом.

11:30
Думав про вибори. От Путіну з Медведєвим у Росії добре. У них є своя партія: «Единая Россия». Все зрозуміло і всі голоси твої. А тут – суцільна головоломка.

12:10
Забігав Яценюк. Порадив назвати партію «Єдиною Україною». І він туди ж. А ще спікер… Я йому нагадав, що вже була така. «За єдину Україну», здається, називалася і як погано вона закінчила. Може Арсеній натякав мені на схожість із Медведчуком? Треба буде поуважніше до цього хлопця придивитися. Якби дров не наламав…

14:00
Виглянув у вікно. Побачив біля паркану молодих людей із бочками вина. З транспарантів зрозумів: із Закарпаття привезли. Молодець братику Іванку, постарався. Не дарма ж на нього область залишив…

14:10
Доповіли, що вино активісти партії «Велика Україна» привезли. Молодці. Лише вимоги якісь у них дивні: «Врятуймо закарпатське вино!». Від кого, цікаво? Мені ж губернатор докладав, що всі заводи там – мої. Треба буде розібратися…

15:00
Заходив Петьовка. Сказав, що мій кабінет – єдине місце, де він почувається затишно, як вдома – у центрі Мукачевого. Лише тут його ніхто не називає зрадником. Стоп… Як я одразу не здогадався? Моя партія має називатися: «Єдиний центр». Щоб усім було зрозуміло, де він знаходиться і хто там рулить…

15:30
Дзвонив гарант. Казав, що цукристість меду цього року достатня. Цікавився: скільки ще грошей залишилося в Ахмєтова? Начебто, на пасіці намалював ескіз нового пам’ятника жертвам Голодомору. І недорого. Всього 850 мільйонів гривень. Взамін пообіцяв із Януковичем ще один меморандум підписати.

16:05
Приходили губернатори. Казали, що викликав. Гуртом жалілися на Юлю. Мовляв, не дає красти. Подумали, що з нею робити. Вирішили, що тут без руки Москви не обійшлося. Назвали її російською шпигункою. До того ж, вона уже майже 6 годин не може виконати вимоги Зварича. Ясно, як білий день – пора їй у відставку.

16:40
Прочитав своє інтерв’ю «Українській правді». Сподобалося. Щиро. Особливо, де я про рейтинги БЮТу говорив. Після цього вирішив підрахувати попередні результати позачергових виборів. Мій «Єдиний центр» - поза конкуренцією. Він набирає 76 відсотків голосів. Усі інші партії ледь долають тривідсотковий бар’єр.

17:00
Зазирнув до мене в кабінет знайомий соціолог. З якимось дивним рибним прізвищем. Чи Карась, чи то Карасик… Ніяк не можу запам’ятати. Кріль казав, що він кращий із тих, що топчуться тут біля Банкової. Той соціолог переконував, що мої підрахунки повністю збігаються з даними його дослідження. Хм… Хто б сумнівався? Треба повідомити ці дані гаранту, щоб не хвилювався. Заодно попросити призначити мене прем’єром. Такого ж навіть Медведчук не досягав… І чого мене називають Медведчуком?

17:45
Зателефонував гаранту. Повідомив про 81 відсоток «Єдиного центру». Мусив ще 5 відсотків додати на свій страх і ризик. Старий зрадів. Катя сказала, що у нього наче великий камінь впав з душі. У президента ж восени стільки роботи на пасіці…

18:00
Так спішився сповістити цю радісну звістку рідним на Закарпатті, що коли виходив з кабінета - грюкнув дверима. Впала табличка. Підняв. Дивлюся, а там надпис: «Віктор Володимирович Медведчук – голова Секретаріату Президента України». От йолопи! Нічого без мене не можуть зробити. Навіть табличку на дверях поміняти.

ДАЛІ БУДЕ >>>